Розпочав роботу Собор Луцького екзархату

Життя Церкви, від самих її початків, містило в собі до певної міри антиномічну біполярність. Оскільки з однієї сторони для Церкви попри плинність історії, незмінним залишається екзестинційне покликання Божественного Спасителя про голошення Доброї Новини. Натомість наступним аспектом Церковного буття, залишається людство демарковане за соціальною, культурною та світоглядною ознаками. І саме завдання Церкви полягає в тому, щоб незмінні постулати Христового навчання втілити у форми культури народу, для якого вона виконує своє служіння.

Однак вже від початків свого існування, виклики інкультурації церковна спільнота вирішувала з допомогою Соборів. Перший історичний приклад Собору знаходимо ще на сторінках Святого Письма у книзі Діянь Апостольських (гл. 15), коли учні Христові зібралися для того, щоб пролити світло на перші труднощі у розумінні віри. Практика Соборів, опісля стала автентичним засобом для допомого Церкві втілювати фундаментальні євангельські істини у культурний побут своїх вірних.

Соборова практика Церковного життя, актуальна і у сьогоденні та втілюватиметься у Луцькому екзархаті УГКЦ з 17 по 18 жовтня 2014 року Божого. Даний собор згідно правової площини УГКЦ є дорадчим органом для місцевого Архиєрея в управлінні дорученою йому частиною Божого народу. Саме тому, у своєму інтерв’ю для телеканалу «Аверс» Кир Йосафат (Говера) зазначив: «Тут ми слухатимемо голосу один одного та ділитимемося досвідом, як залучити вірних до активного християнського життя. На цьому шляху нам важливо почути, як душпастирів так і мирян, оскільки саме це допоможе нам проаналізувати наш стан в якому ми перебуваємо та окреслити пріоритети подальшого розвитку».

Другий за своєю чергою собор екзархату проходить у стінах василіанського монастиря в місті Луцьк. Дана подія об’єднала всіх священників, які здійснюють своє пастирське служіння на теренах Волинської та Рівненської областей, представників монашества та мирян. Відкриття собору розпочалося молитвою Вечірні, в часі якої учасники, на чолі зі своїм архієреєм запрошували Святого Духа витати у їхніх починаннях. Продовжилася урочистість словом преосвященнішого владики Йосафата, яке властиво і стало розлогим вступом подальшої соборової праці. Перш за все Святитель звернув увагу на соборну дійсність Церковного буття, яку християни сповідують у Символі своєї віри. Вказуючи на приклад аплікування вище зазначеної дійсності, Архипастир наголосив на тому, що плоди єпархіальних соборів у підсумку складуть повноцінну мозаїку на Патріаршому соборі УГКЦ в 2015 році.

Окреслюючи завдання соборової праці Кир Йосафат зазначив, що: «Життя Церкви є життям спільноти, тому нам важливо, щоб кожен вірний відчув себе інтегральною частиною цього суспільного організму». Опісля преосвященні ший Йосафат окреслив конкретні тематичні вектори, які допоможуть осягнути накреслену ціль, серед яких: Слово Боже, Літургія та дияконія (соціальне служіння). На завершення Владика наголосив, що за цей час: «ми маємо проінспектувати своє парохіяльне життя, чи є воно середовищем що репрезентує Небесне Царство та є місцем зустрічі з живим Христом».